Примусова евакуація дітей: що змінила постанова №1023 з 15 серпня

Уряд не ухвалював нового порядку евакуації — він переписав чинний. Постанова КМУ №1023 від 13 серпня 2026 р. внесла зміни до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою КМУ №841 від 30.10.2013.

• Дата початку дії — 15 серпня 2026 року. Постанова набирає чинності з дня опублікування (п.2 постанови).
• Три пункти змін відкладені. Підпункт 2 пункту 6, пункти 8 і 14 змін наберуть чинності одночасно із Законом №4778-IX від 10.02.2026 — вони стосуються повноважень ДАЗВ у зоні відчуження.
• Це підзаконне «дозбирування» закону. Самі норми про примусову евакуацію дітей з’явилися раніше — у ст.33 Кодексу цивільного захисту, куди їх вніс Закон №4779-IX від 10.02.2026 (чинний з 04.03.2026). Постанова №1023 виписала процедуру.
• Прив’язка до переліку територій. Обов’язкова евакуація під час воєнного стану проводиться з населених пунктів на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, включених до переліку, затвердженого в порядку Постанови КМУ №1364 від 06.12.2022.

Тому перше практичне питання для родини — не «що написано в постанові», а чи включений ваш населений пункт до цього переліку і яке рішення ухвалила обласна адміністрація.

Постанова розділила обов’язкову евакуацію на кілька режимів із різними підставами. Це не формальність: від режиму залежить, кого саме вивозять і хто ухвалює рішення.

• Загальна — для всіх категорій населення. Рішення ухвалюють обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації у разі їх утворення).
• Часткова — для окремих категорій. Це ті, хто за віком чи станом здоров’я не здатні самостійно вжити заходів до збереження свого життя або здоров’я, у тому числі діти, особи з інвалідністю, особи похилого віку.
• Окремі ділянки — за потребами оборони. Військове командування може визначити конкретні ділянки територій, у тому числі частини населених пунктів, де потрібна обов’язкова евакуація всіх категорій — для облаштування фортифікаційних споруд, інженерних загороджень, формування опорних пунктів.
• Рішення — за письмовою пропозицією. У цьому випадку рішення ухвалює обласна або Київська міська адміністрація саме за письмовою пропозицією військового командування на відповідній території.
• Хто допомагає. До такої евакуації залучають підрозділи Національної поліції, а Військову службу правопорядку — виключно до евакуації населення військових містечок і супутніх завдань.

Окремо змінено п.12 Порядку: рішення про обов’язкову евакуацію ухвалюється на підставі рішення регіонального координаційного штабу або регіональної комісії з питань евакуації (п.6 змін).

«Примусовий спосіб» — це окремий правовий режим, а не синонім обов’язкової евакуації. Він застосовується лише до дітей і має власну процедуру погодження.

• Хто вирішує. Обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації у разі їх утворення).
• На якій підставі. Письмова пропозиція військового командування на відповідній території та погодження з Координаційним штабом з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення.
• Строк на рішення — два дні. Рішення можуть ухвалити протягом двох днів з дня отримання пропозиції військового командування.
• Строк на погодження — теж два дні. Координаційний штаб погоджує рішення протягом двох днів з дня його прийняття.
• Супровід за замовчуванням — родина. Евакуація проводиться в супроводі батьків (одного з батьків), іншого члена сім’ї, родича (баби, діда, повнолітніх братів, сестер, вітчима, мачухи), інших законних представників — або, за їхньою згодою, без супроводу чи з іншими особами.

Тобто саме по собі рішення про примусову евакуацію не розлучає дитину з родиною: закон прямо передбачає, що дорослі їдуть разом із дитиною.

Це найважча частина нових правил — і саме тут найбільше плутанини. Наслідки відмови різняться залежно від того, з якої території вивозять дитину.

• Відмову фіксує поліцейський на відео. Після цього примусова евакуація дитини в безпечні райони проводиться без супроводу таких осіб (абз.20 ч.6 ст.33 Кодексу цивільного захисту).
• З територій активних бойових дій — відібрання дитини. Воно проводиться без позбавлення батьківських прав (абз.21 ч.6 ст.33).
• Шість місяців на клопотання. Протягом шести місяців з дня відібрання батьки або інші законні представники мають право звернутися до органу опіки та піклування з клопотанням про повернення дитини.
• Що додати до клопотання. Документи, які підтверджують місце проживання на території, що не належить до територій активних бойових дій та/або тимчасово окупованих, а також інші документи за Порядком, затвердженим Постановою КМУ №866.
• Якщо строк пропустити. Орган опіки та піклування звертається до суду з позовом про позбавлення батьківських прав (абз.22 ч.6 ст.33).

Куди саме везуть дитину, теж визначено: місце визначає Координаційний штаб, і там дитину передають органам опіки та піклування (п.2 змін до Порядку №841).

Постанова додала до Порядку дві норми, які прямо стосуються побуту евакуйованої родини. Одна — про житло, друга — про тих, кого вивозити найважче.

• Право на тимчасове житло. Особи, евакуйовані з населених пунктів на територіях активних та можливих воєнних (бойових) дій, мають право на забезпечення жилими приміщеннями з фонду житла для тимчасового проживання — новий абзац п.49 Порядку №841.
• Де шукати правила щодо цього фонду. Порядок формування таких фондів і надання житла з них затверджено окремою Постановою КМУ №422 від 31.03.2004.
• Спеціалізовані евакуаційні групи. Новий п.54-1 Порядку дозволяє залучати мобільні групи ДСНС і Національної поліції для пошуку та вивезення вразливих категорій — осіб з інвалідністю, людей похилого віку, дітей.
• Коли їх залучають. Там, де евакуація силами органів з евакуації неможлива через загрозу життю та здоров’ю населення і персоналу.
• Транспорт можуть залучати примусово. За рішенням уповноважених органів залучають транспорт юридичних осіб публічного права, а за безпосередньої загрози життю чи здоров’ю — додатково транспортні засоби юридичних і фізичних осіб (п.5 змін до п.6 Порядку).

Якщо родину евакуювали, а житла з тимчасового фонду не надають — це вже питання до місцевої адміністрації, і його можна оскаржувати. Адвокат фонду із сімейного права допоможе сформулювати звернення.