Служба в ЗСУ не є підставою відібрати дитину: що вирішив Верховний Суд

Орган опіки та піклування просив суд відібрати малолітню дівчинку і в матері, і в батька — без позбавлення батьківських прав. У частині, що стосувалася батька, який проходить військову службу, суди відмовили, і Верховний Суд цю відмову підтримав.

• Справа №405/5789/24. Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 1 вересня 2026 року (текст у ЄДРСР).
• Хто звертався. Виконавчий комітет Кропивницької міської ради як орган опіки та піклування.
• Результат. Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 14 липня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 травня 2026 року — без змін.
• Ключовий висновок. «Об’єктивна відсутність батька через виконання військового обов’язку та перебування на військовій службі у складі ЗСУ не може розцінюватися як підстава для позбавлення його права на участь у вихованні дитини».

Це рішення в конкретній справі, а не нова норма закону. Але воно спирається на статті Сімейного кодексу, які діють однаково для всіх, — тому логіка суду важлива для кожної родини військового.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав — окремий і м’якший інструмент, ніж позбавлення прав. Його підстави прямо перелічені в частині першій ст.170 СК України.

• Пункти 2–5 частини першої ст.164 СК. Ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія; будь-які види експлуатації дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.
• Або «інші випадки». Якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання (ч.1 ст.170 СК).
• Кому передають дитину. Другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам — за їх бажанням — або органові опіки та піклування.
• Суд враховує соціальний супровід. Ухвалюючи рішення про відібрання, суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї, якщо такий супровід здійснювався (абзац третій ч.1 ст.170 СК, доповнений Законом №668-VIII).

Служби в Збройних Силах у цьому переліку немає. Саме тому питання завжди зводиться не до факту служби, а до того, чи є в поведінці батька ознаки ухилення чи небезпека для дитини.

У виняткових випадках дитину можуть забрати ще до суду. Але це тимчасовий захід із жорсткими строками, а не остаточне рішення про долю дитини.

• Хто вирішує. Орган опіки та піклування або прокурор — у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини (ч.2 ст.170 СК).
• Спершу — оцінка рівня безпеки. Служба у справах дітей разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи та представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10 до Порядку, затвердженого постановою КМУ №866.
• Рішення — протягом одного дня. Після вжиття невідкладних заходів служба у справах дітей того ж дня подає клопотання, а уповноважена особа розглядає питання та ухвалює рішення протягом одного дня (п.8 Порядку №866 в редакції постанови КМУ №702 від 18.06.2025).
• Сім днів на позов до суду. Орган опіки того ж дня письмово інформує органи прокуратури і у семиденний строк після ухвалення рішення звертається до суду з позовом про позбавлення батьківських прав або про відібрання дитини без позбавлення таких прав.

Отже, рішення органу опіки саме по собі не вирішує, з ким житиме дитина. Остаточно це визначає суд — і саме там оцінюють поведінку кожного з батьків окремо.

Суд оцінює не місцезнаходження батька, а його поведінку. У цій справі саме поведінка батька спростувала твердження про втрату контакту з дитиною.

• Постійний контакт. Після влаштування доньки до закладу батько відвідав її 24 рази.
• Офіційне звернення. Він письмово звертався до органу опіки та піклування щодо передачі дитини йому на виховання.
• Статус батька. Батько дитини мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2022 року і проходить військову службу.
• Норма, на якій це тримається. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для відповідальності (ч.4 ст.155 СК), а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування (ч.5 ст.150 СК).

Та сама логіка закладена і в міжнародних та національних гарантіях: дитина не розлучається з батьками всупереч їх бажанню, крім випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що це необхідно в якнайкращих інтересах дитини (ст.9 Конвенції про права дитини; ст.14 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Відібрання без позбавлення батьківських прав не є остаточним. Закон прямо передбачає зворотний шлях і супутні питання, які суд вирішує одразу.

• Повернення дитини. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (ч.3 ст.170 СК).
• Аліменти. Задовольняючи позов про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, суд вирішує питання про стягнення з батьків аліментів на дитину (ч.4 ст.170 СК).
• Думка дитини. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання та місця проживання; суд має право вирішити всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК).
• Соціальні послуги мають значення. Результати роботи з надання соціальних послуг сім’ї враховуються службою у справах дітей під час підготовки висновку про доцільність поновлення або позбавлення батьківських прав (п.8 Порядку №866).
• Правнича допомога. Ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни мають право на всі види безоплатної вторинної правничої допомоги (п.17 ч.1 ст.14 ЗУ №3460-VI).

Ті самі правила про відібрання застосовуються і до інших осіб, з якими проживає дитина, — про це прямо сказано в ч.5 ст.170 СК.