Остеоінтегративне протезування коштом держави: умови участі за постановою №1095

Уряд погодився з пропозицією МОЗ і запустив експериментальний проєкт: держава оплачує послуги, пов’язані з методом остеоінтегративного протезування. Постанова ухвалена 7 вересня 2026 року і чинна з 8 вересня 2026 року.

• Строк — два роки. Проєкт реалізують протягом двох років з дня набрання чинності постановою (п.1 постанови №1095).
• Що таке остеоінтеграція. Це хірургічне втручання пацієнтам із короткими та деформованими ампутаційними куксами стегна або плеча: внутрішньокістковий імплантат стає кріпленням для протеза (п.3 Порядку).
• Координатор — МОЗ. Учасники проєкту: НСЗУ, заклади охорони здоров’я, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю і самі пацієнти (п.4 Порядку).
• Заклади — лише державні та комунальні. Вони мають ліцензію на медичну практику і договір з НСЗУ за пакетами «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» і «Реабілітаційна допомога дорослим і дітям у стаціонарних умовах», а перелік визначає МОЗ (п.4 Порядку).
• Гроші йдуть через програму медгарантій. До тарифу додали доплату за систему прямої кісткової фіксації — 1 200 000 грн (п.35 Порядку, ПКМУ №1808, у редакції з 08.09.2026).

Проєкт розрахований не на всіх після ампутації, а на вужчу групу — людей із короткими та деформованими куксами стегна або плеча, яким звичайний гільзовий протез не підходить. Далі все вирішують медичні критерії та строки.

• Потрібні висновки двох підприємств. Консультаційні висновки щодо можливості неінвазивного протезування дають не менше ніж два протезно-ортопедичні підприємства з Реєстру Держлікслужби (п.5 Порядку).
• Ці підприємства мають бути незалежними. Вони не співпрацюють із закладом, який оперує, і не можуть потім забезпечити пацієнта протезом для постійного користування (п.5 розд. I Порядку МОЗ).
• Строки після ампутації. При ампутації на рівні верхньої третини плеча чи стегна — після загоєння кукси з урахуванням стану здоров’я; якщо це наслідок турнікетного синдрому — не раніше 12 місяців від дня загоєння; в інших випадках — не раніше ніж через 18 місяців (абз.6 п.2 розд. II Порядку МОЗ).
• Статус УБД чи ветерана в умовах не згаданий. У Порядку, затвердженому постановою №1095, перелічені медичні й організаційні умови участі — вимоги про ветеранський статус серед них немає.
• Окрема група — ті, кого вже прооперували. Учасниками проєкту є й пацієнти, яким таку послугу надали протягом останніх п’яти років і які дали згоду на аналіз даних (п.4 Порядку).

Рішення ухвалює не одна людина: Порядок МОЗ розкладає його на етапи, а постанова №1095 додає ще й погодження кандидатури з МОЗ. Це варто знати заздалегідь, щоб розуміти, де саме процес може зупинитися.

• Крок 1 — лікар-ортопед-травматолог. На первинному прийомі він читає консультаційні висновки, інформує про ускладнення та альтернативи і встановлює наявність показів і відсутність протипоказів (п.2 розд. II Порядку МОЗ).
• Крок 2 — консиліум. Можливість застосування методу оцінює консиліум лікарів-ортопедів-травматологів закладу із залученням мультидисциплінарної реабілітаційної команди (п.1 розд. II Порядку МОЗ).
• Крок 3 — комісія закладу. Остаточне рішення про проведення втручання ухвалює комісія закладу за формою, визначеною Порядком МОЗ (п.7 Порядку, ПКМУ №1095).
• Крок 4 — погодження з МОЗ. Заклад охорони здоров’я погоджує з МОЗ кандидатуру кожного пацієнта для участі в проєкті (п.7 Порядку).
• Письмова згода — обов’язкова. Її складають у довільній формі; пацієнта інформують про мету, етапи, ризики, альтернативи і право відмовитися від участі (пп.7, 8 Порядку).

Це місце, де найлегше помилитися в очікуваннях. Проєкт покриває медичну частину, а сам протез фінансується за іншими правилами й іншим розпорядником.

• Оплачує НСЗУ. Послугу остеоінтегративного протезування і реабілітаційну допомогу оплачує НСЗУ за договорами про медичне обслуговування, плюс доплата за систему прямої кісткової фіксації (п.13 Порядку).
• Первинна ампутація — поза проєктом. Операція з первинної ампутації кінцівки в межах проєкту не оплачується; вона йде за програмою медичних гарантій на відповідний рік (п.13 Порядку).
• Протез — за іншими порядками. Забезпечення протезами кінцівок і комплектувальними здійснюють за ПКМУ №321 і ПКМУ №518, і воно не включається в тариф на послуги проєкту (п.14 Порядку).
• Платить Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Саме він оплачує послугу із забезпечення протезів верхніх і нижніх кінцівок (п.18 Порядку).
• Подвійна оплата заборонена. Якщо залучають інші, не заборонені законом джерела, вони не можуть дублювати оплату тих самих послуг або виробів (п.15 Порядку).

Проєкт не закінчується випискою: за пацієнтом спостерігають рік, а результати збирають для звіту уряду. Ці строки варто зафіксувати одразу, щоб не випасти зі спостереження.

• Виписка — тільки з документами. Лікар вносить дані в електронну систему охорони здоров’я, а пацієнт отримує документацію з результатами, потребою в амбулаторній реабілітації та планом подальшого маршруту (п.9 Порядку).
• Огляди за графіком. У плані маршруту обов’язково зазначають післяопераційні огляди через шість тижнів, три, шість і 12 місяців після виписки (п.9 Порядку).
• Обстеження закладу. Через три, шість і 12 місяців заклад оцінює функціональні можливості, якість життя та проводить скринінг психічного стану, а через 12 місяців — денситометрію (п.10 Порядку).
• План на 2026 рік — 25 осіб. За орієнтовної середньої вартості однієї системи кісткової фіксації 1 200 000 грн вартість послуг для 25 осіб становить 30 млн грн; кількість на 2027 рік визначать у Порядку медгарантій на 2027 рік (п.16 Порядку).
• Що далі. МОЗ має протягом місяця затвердити методологію збору даних, а протягом двох місяців після завершення проєкту — подати уряду звіт і пропозиції змін до законодавства (п.4 постанови №1095).