Опіка над майном зниклого безвісти: як родина захищає квартиру, авто і частку в бізнесі

Статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг її цивільної правоздатності — людина залишається власником усього свого майна (ч.1 ст.8 ЗУ №2505-VIII).

Проблема інша: розпоряджатися цим майном і виконувати зобов’язання нікому. Саме це закриває опіка над майном.

• Управління майном в інтересах власника. Опікун приймає виконання цивільних обов’язків на користь особи, погашає за рахунок її майна борги та управляє цим майном у її інтересах (ч.3 ст.44 ЦК).
• Утримання рідних із цього ж майна. За заявою заінтересованої особи опікун надає за рахунок майна утримання тим, кого власник за законом зобов’язаний утримувати (ч.4 ст.44 ЦК).
• Майно під захистом до кінця розшуку. Права, інтереси та майно такої особи підлягають захисту до припинення розшуку або оголошення її померлою (ч.2 ст.5 ЗУ №2505-VIII).
• Шлюб і робота не зникають. Статус не змінює сімейного стану, а місце роботи й посада зберігаються — але не довше ніж до визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою (чч.4, 5 ст.8 ЗУ №2505-VIII).
• Опіка над людьми — окремо. Якщо обидва з батьків дитини зникли безвісти, над дитиною встановлюється опіка чи піклування за правилами ЦК; це інша процедура, ніж опіка над майном (ч.3 ст.8 ЗУ №2505-VIII).

Опіку над майном не встановлюють «за фактом зникнення». Потрібно, щоб людина вже була в Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

• Статус виникає з моменту внесення до Реєстру. Особа набуває статусу зниклої безвісти за особливих обставин з моменту внесення до Реєстру відомостей із заяви про факт зникнення (ч.1 ст.4 ЗУ №2505-VIII).
• Заява про розшук — до Нацполіції. Її подають до відповідного територіального органу Національної поліції; це може зробити родич, представник військового формування, орган влади або будь-яка особа, якій стало відомо про зникнення (ч.1 ст.18).
• 24 години на внесення до Реєстру. Відомості із заяви вносяться до Реєстру протягом 24 годин після отримання Уповноваженим інформації від Національної поліції (ч.3 ст.18).
• Держатель Реєстру — МВС. Реєстр акумулює і дані про видачу нотаріусами свідоцтв про призначення опікуна над майном (чч.1, 3 ст.12).
• Друга підстава — рішення суду. Якщо суд уже визнав особу безвісно відсутньою, нотаріус діє на підставі цього рішення (ч.1 ст.44 ЦК). Визнання можливе, якщо рік немає відомостей про місце перебування (ч.1 ст.43 ЦК).

Процедуру виписано в главі 9-1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій. Вона складається з трьох кроків: заява, опис майна, свідоцтво.

• Крок 1. Заява. Її подає близький родич або член сім’ї, інша особа, чиї права порушує відсутність опіки, або орган опіки та піклування (п.1.1 глави 9-1 Порядку №296/5).
• Крок 2. Перевірка. Нотаріус з’ясовує останнє місце проживання, наявність відомостей у Реєстрі, чи немає вже призначеного опікуна, родинні зв’язки заявника та склад майна (п.2.1).
• Крок 3. Опис. Майно описують без виїзду за його місцезнаходженням або з виїздом — за бажанням заявника і якщо доступ не обмежений. Опис із виїздом проводять за участю щонайменше двох свідків (пп.3.1, 3.2).
• Крок 4. Свідоцтво. Після складення акта опису нотаріус призначає опікуна і видає свідоцтво, невід’ємною частиною якого є акт опису (ст.65-1 ЗУ «Про нотаріат»).
• Крок 5. Відмітка в Реєстрі. Інформацію про видачу свідоцтва нотаріус вносить до Єдиного реєстру (п.4.4).

Куди йти: до нотаріуса за останнім місцем проживання особи, а якщо воно невідоме — за місцезнаходженням нерухомого майна або основної його частини, за відсутності нерухомого — основної частини рухомого (ч.2 ст.44 ЦК). Це не та дія, яку вчиняє «будь-який нотаріус»: ст.65-1 прямо в переліку винятків (ст.41 ЗУ «Про нотаріат»).

Опікуном стає жива людина з документом, а не «родина загалом». Вимоги до неї сформульовані коротко і жорстко.

• Повна дієздатність і письмова згода. Нотаріус призначає опікуном фізичну особу з повною цивільною дієздатністю за наявності її письмової згоди (п.4.2 глави 9-1).
• Переважно — свої. Опікуном призначається особа переважно з числа близьких родичів або членів сім’ї, або уповноважений представник органу опіки та піклування (п.4.2).
• Хто рахується «своїм». Це чоловік, дружина, батьки, діти, брати й сестри, дід і баба, внуки, усиновлювачі та усиновлені, а також ті, хто спільно проживає, пов’язаний спільним побутом і має взаємні права та обов’язки, у тому числі без шлюбу (ст.1 ЗУ №2505-VIII).
• Тільки один опікун. Над майном може бути призначено лише одного опікуна; виявивши вже призначеного, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва (ч.2 ст.44 ЦК, ст.65-1).
• Доступ до нотаріальної історії. Опікун має право отримувати довідки про нотаріальні дії, вчинені стосовно такої особи або за її дорученням, якщо це потрібно для заходів, пов’язаних з опікою над майном (ч.7 ст.8 ЗУ «Про нотаріат»).

Перед видачею свідоцтва нотаріус зобов’язаний роз’яснити опікуну зміст ст.44 ЦК і ст.8 ЗУ №2505-VIII — тобто межі його повноважень (п.4.5).

Опіка над майном тимчасова за задумом. Вона закінчується, щойно зникає підстава, заради якої її встановлювали.

• Дві підстави припинення. Скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також поява особи, зниклої безвісти за особливих обставин (ч.5 ст.44 ЦК).
• Оформлює це знову нотаріус. Він виносить постанову про припинення опіки та скасування свідоцтва і вносить відомості до Єдиного реєстру (п.5 глави 9-1).
• Заміна опікуна — з новим описом. Якщо опікун помер, визнаний недієздатним, усунутий судом або відмовився від обов’язків, нотаріус проводить новий опис майна і призначає іншого опікуна (п.4.6).
• Механізм переписали наприкінці 2024 року. Саме Закон №4174-IX від 19.12.2024 передав ці дії нотаріусам, доповнив ЗУ «Про нотаріат» главою 6-1 і додав до ЦК правило для прифронтових та окупованих територій.

Свіжий сюжет — про межі повноважень опікуна. Юридичне видання «ЮРЛІГА» 3 вересня 2026 року повідомило про постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2026 року у справі №904/1430/24: опікун над майном зниклої безвісти особи як її законний представник може брати участь і голосувати на загальних зборах товариства, бо частка в статутному капіталі — це майно учасника. За тим самим повідомленням, суд наголосив на межах: діяти добросовісно, в інтересах особи та задля збереження її майна. Це переказ медіа — перед тим як спиратися на цю позицію у своїй справі, звірте повний текст постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.