Закон №4954-IX: що змінюється в лікуванні, реабілітації та протезуванні з 24 листопада

Ідеться про Закон №4954-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців, ветеранів та військовополонених, яких звільнено з полону, на належну медичну допомогу, реабілітацію, протезування» (zakon.rada).

Дати тут важливіші за зміст, бо саме на них найчастіше помиляються.

• Прийнято Верховною Радою 19 серпня 2026 року.
• Опубліковано в офіційному виданні «Голос України» 24 серпня 2026 року.
• Набрав чинності 25 серпня 2026 року — з дня, наступного за днем опублікування.
• Вводиться в дію 24 листопада 2026 року — через три місяці з дня опублікування. Це і є дата, з якої норми можна застосовувати.
• Окремий виняток. Абзац сьомий пункту 5 розділу I вводиться в дію лише з 1 січня 2029 року.

Закон змінює одразу кілька актів, серед них — ЗУ №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і ЗУ №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ми вже розбирали цей документ на стадії законопроєкту: що діяло тоді і чого чекали.

У новинах це подають як «скасували обмеження виплат 12 місяцями». Формулювання приблизне: обмеження є, але не в тому пункті, на який зазвичай посилаються.

• Обмеження живе в п.11 ст.10-1 ЗУ №2011-XII. Чинна редакція прямо каже: загальний час безперервного перебування в закладах охорони здоров’я та у відпустці для лікування із збереженням грошового і матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
• А п.9 ст.9 обмеження не встановлює. Він і зараз говорить про збереження виплат «протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні», зокрема в закладах іноземних держав.
• Що змінюють у п.9 ст.9. Його розширюють: замість «потреби у тривалому лікуванні» — «лікування та/або реабілітації», і виплати прямо поширюють на амбулаторне лікування, якщо воно йде одразу після стаціонарного.
• Що змінюють у п.11 ст.10-1. Стелю «12 місяців поспіль» прибирають. Натомість за наявності медичних показань стаціонарне лікування можна продовжити на строк понад 12 місяців — із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Тобто виплати справді перестають упиратися в річну межу — але через нову редакцію п.11 ст.10-1, а не через п.9 ст.9.

Для людини на тривалому лікуванні це найпрактичніша частина закону. Строки огляду ВЛК змінюються суттєво.

• Перший огляд — не пізніше 12 місяців. З 24 листопада військовослужбовець підлягає огляду ВЛК щодо придатності до служби не пізніше ніж через 12 місяців від початку лікування. Зараз норма інша: огляд щодо потреби у тривалому лікуванні — не пізніше чотирьох місяців від початку лікування.
• Повторний огляд — не пізніше чотирьох місяців. Якщо стаціонарне лікування продовжили понад 12 місяців, повторний огляд проводять не пізніше ніж через чотири місяці з дня продовження.
• Дистанційний огляд — за порядком Кабміну. Якщо лікування за кордоном не дає прибути на ВЛК, огляд проводять дистанційно. Зараз цей порядок встановлює Міноборони, за новою редакцією — Кабінет Міністрів.
• Виписка без постанови ВЛК заборонена. Виписувати військовослужбовця до частини після лікування та реабілітації без винесення постанови ВЛК щодо придатності прямо забороняється.
• Оскарження закріплюють у законі. Постанову ВЛК щодо ступеня придатності можна оскаржити в судовому порядку — тепер це норма самого ЗУ №2011-XII.

Ще одна деталь, яку легко пропустити: після видання наказу про звільнення з військової служби відпустка для лікування вже не надається.

Тут закон додає те, чого в чинних нормах немає взагалі. Чинний п.1 ч.1 ст.13 ЗУ №3551-XII — це один короткий рядок про безплатне одержання засобів реабілітації.

• Компенсація як альтернатива. Нова редакція дає вибір: безоплатне забезпечення допоміжними засобами реабілітації або, за вибором особи, компенсація їхньої вартості за рахунок держбюджету в порядку Кабміну.
• Протези підвищеної функціональності. Їх передбачено окремо — за встановленої індивідуальної потреби на основі результатів оцінювання функціонування.
• Вибір протезиста не можна обмежити. Закон прямо забороняє обмежувати особу з інвалідністю внаслідок війни у праві вибору протезиста-ортезиста та суб’єкта господарювання, який надає послуги.
• Протезування — частина реабілітаційного маршруту. Це формулювання з’являється в законі вперше.
• Військовослужбовці можуть придбати самі. За новим п.9 ст.11 ЗУ №2011-XII вони можуть самостійно придбати допоміжні засоби реабілітації та отримати компенсацію вартості в порядку, встановленому Кабміном.

Ключове застереження: майже всі ці механізми працюють «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів». Сам закон відводить уряду три місяці з дня, наступного за днем опублікування, щоб ухвалити потрібні акти (п.2 розділу II) — доки їх немає, конкретні умови компенсації назвати не можна.

Найпомітніша новація для цієї групи — окрема підстава для статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

• Новий пункт 1-1 частини другої ст.7 ЗУ №3551-XII. До осіб з інвалідністю внаслідок війни відноситимуть тих, хто став такою особою внаслідок травми або захворювання, одержаних під час перебування в полоні, а також таких, що проявилися чи загострилися після звільнення з полону.
• Захворювання, що проявилися пізніше. Пункт 1 тієї ж частини доповнюють згадкою про захворювання, які проявилися чи загострилися під час захисту Батьківщини або виконання інших обов’язків військової служби.
• Покращене харчування для ветеранів. Ветерани війни, які брали безпосередню участь у бойових діях і звільнилися зі служби, а також звільнені з полону, забезпечуються покращеним харчуванням під час лікування та реабілітації за нормами для військовослужбовців.
• Рівні умови лікування. Лікування та реабілітація здійснюються на рівних умовах у повному обсязі за кошти держбюджету — в закладах усіх форм власності.

Для родин це означає простіше: підстав для статусу стає більше, але скористатися ними можна буде з 24 листопада 2026 року, а не раніше.