Виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків — через суд

До 16 років згода другого з батьків потрібна за загальним правилом. З 16 років дитина може виїжджати самостійно без супроводу і дозволу батьків (ст. 4 ЗУ № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і вʼїзду в Україну громадян України»). До 16 років без супроводу дорослого виїзд заборонений.

Винятки (згода другого не потрібна навіть до 16):

• Другий з батьків помер (свідоцтво про смерть).
• Позбавлений батьківських прав (рішення суду).
• Визнаний безвісно відсутнім або недієздатним (рішення суду).
• Має борг по аліментах понад 4 місяці — підтверджено довідкою ДВС.
• У свідоцтві про народження дитини немає відомостей про другого з батьків (запис зі слів матері).

Це не повний перелік: під час воєнного стану діють спрощення — деталі завжди уточнюйте до поїздки (ч.5 ст. 157 СКУ + Постанова КМУ № 57).

Так — у спрощеному порядку, якщо ви виїжджаєте з України з одним з батьків (мати або батько). Достатньо: паспорт дитини + свідоцтво про народження. Нотаріальна згода другого з батьків для самого перетину кордону не вимагається Державною прикордонною службою з 2022 року (зміни до Постанови КМУ № 57).

Але: другий з батьків зберігає право подати нотаріальну заяву до ДПС про заборону виїзду — і з цього моменту дитину не випустять. Якщо така заборона є — потрібен дозвіл суду (або зняття заборони самим заявником).

Інший випадок, коли суд потрібен навіть під час війни: якщо дитина виїжджає не з батьками (з бабусею, тіткою, тренером, групою), а другий з батьків не дає згоди.

І ще: спір про повернення (Гаазька конвенція) і відповідальність за неповернення — діють у звичайному режимі. Спрощений виїзд не дає права не повертатися.

Заочний розгляд (якщо відповідач не зʼявляється на 2 засідання поспіль і повідомлений належно — ст. 280 ЦПК): 2–4 місяці від подачі позову до рішення.

Звичайний розгляд (відповідач у засіданнях, заперечує): 6–8 місяців у 1-й інстанції. Плюс висновок служби у справах дітей — додає 1–2 місяці.

Апеляція (якщо відповідач оскаржує) — ще 3–5 місяців. Касація — рідко (КЦС ВС у таких справах послідовний у позиції).

Якщо терміново (лікування дитини, гарячий навчальний термін) — є інструмент забезпечення позову (ст. 149–158 ЦПК): суд може дозволити виїхати ще до набрання рішення законної сили. Адвокат фонду оцінює, чи це доречно у вашому випадку.

Висновок: з позовом — заздалегідь, мінімум за 4–6 місяців до планованої поїздки.

Базовий пакет:

• Свідоцтво про народження дитини (копія + оригінал на засідання).
• Ваш паспорт + ІПН.
• Паспорт дитини для виїзду (закордонний).
• Свідоцтво про розлучення (якщо є) або шлюб.
• Рішення суду / висновок органу опіки про місце проживання дитини (якщо є).

Докази мети поїздки (залежно від типу):

• Лікування: висновок українського лікаря + запрошення/договір з іноземною клінікою.
• Навчання: офіційне запрошення/зарахування + програма курсу.
• Відпочинок: бронь готелю, путівка, програма перебування, зворотні квитки.
• Змагання: запрошення організатора + регламент.

Докази запиту до другого з батьків: копія рекомендованого листа + квитанція + опис вкладення; копія електронного листа з підтвердженням відправлення.

Гарантії повернення: довідка з місця роботи позивача (Україна), документи на нерухомість, довідка зі школи/садка дитини, виписка з реєстру місця проживання.

Судовий збір: квитанція про сплату 1 331,20 грн.

Так — через адвоката за довіреністю (нотаріальна або консульська, з апостилем для країн Гаазької конвенції 1961). Особиста присутність позивача на засіданнях не обовʼязкова, якщо є представник.

Як оформити:

1. В країні перебування — нотаріальна довіреність на адвоката в Україні (з апостилем, перекладом).
2. Адвокат подає позов до місцевого суду за зареєстрованим місцем проживання дитини в Україні (ст. 28 ЦПК).
3. Суд викликає позивача через представника. Адвокат бере участь у засіданнях.
4. Рішення суду — на адвоката, він пересилає вам копію.

Тонкощі: якщо дитина вже за кордоном (вивезли законно, повернутися не встигли) — справа не вирішує право на проживання, лише дозволяє конкретні поїздки. Питання повернення — окремий процес (можливо за Гаазькою конвенцією, якщо є ознаки утримання).

Тимчасовий виїзд — на конкретний строк для лікування, навчання, відпочинку, змагань. Дитина залишається резидентом України, зберігає реєстрацію, навчання в українській школі (дистанційно або з повернення). Дозвіл суду надається разово на конкретну поїздку (постанова ВС у справі № 712/10623/17).

Виїзд на постійне місце проживання (ПМЖ) — переїзд дитини в іншу країну на постійно. Це зміна місця проживання дитини, що тягне за собою: знятті з реєстрації в Україні, перевод у іноземну школу, зміну податкового резидентства, припинення/перегляд аліментів.

Суди України НЕ видають дозволів на «виїзд на ПМЖ» — це усталена позиція КЦС ВС. Замість цього використовують:

• Серію короткострокових дозволів на навчання за кордоном (по 6–11 місяців).
• Спір про зміну місця проживання дитини (на адресу за кордоном) — окрема категорія, складна.
• Спір про позбавлення батьківських прав другого — якщо є підстави.

На практиці багато сімей виїжджають за тимчасовою візою/Tymchasovym Zachystem (ЄС, з 2022) і де-факто залишаються — але юридичний статус дитини в Україні залишається відкритим, і другий з батьків може звернутися за Гаазькою конвенцією про незаконне утримання.

Виїзд з України у статусі тимчасового захисту (Tymchasovyj Zachyst, Directive 2001/55/EC) — без особливих формальностей: паспорт + свідоцтво про народження. Згода другого з батьків не вимагається на самому кордоні (за Постановою КМУ № 57 у редакції воєнного часу).

Але:

• Другий з батьків може звернутися за Гаазькою конвенцією 1980 через Мінʼюст про повернення дитини, якщо вважає вивезення/утримання незаконним.
• Гаазька конвенція не діє у виняткових випадках: збройний конфлікт у країні походження може бути підставою для відмови у поверненні (ст. 13 Конвенції). Це формується через практику ЄСПЛ.
• Якщо дитина зареєстрована як ВПО в Україні (з ЕДДР) — це сильний аргумент проти спрощеного повернення.

Рекомендовано: навіть виїжджаючи як ВПО, оформіть або нотаріальну згоду другого з батьків (якщо є контакт), або дозвіл суду — це знімає ризик майбутніх спорів про повернення і дає юридичну визначеність.

Адвокат фонду консультує по конкретній країні перебування (Польща, Німеччина, Чехія, Великобританія, США тощо).

Так — через Гаазьку конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. Україна — учасник з 2006 року. Конвенція діє з 100+ країнами (більшість ЄС, США, Канада, Великобританія, Австралія, Японія).

Алгоритм:

1. Заява до Мінʼюсту України (Центральний орган) — українською або англійською, з підтвердженням громадянства дитини і вашого права опіки.
2. Мінʼюст передає заяву до Центрального органу країни перебування дитини.
3. Суд країни перебування (наприклад, польський, німецький) розглядає справу — типово 6–8 місяців.
4. Якщо суд встановив, що вивезення/утримання незаконне — рішення про повернення.

Винятки (коли не повертають — ст. 13 Конвенції): серйозний ризик фізичної або психічної шкоди при поверненні; дитина старша 12 років і категорично проти; пройшов 1+ рік і дитина адаптувалась; заявник не мав фактичного права опіки на момент вивезення. Збройний конфлікт у країні походження також враховується (практика ЄСПЛ 2022–2026).

Якщо країна не учасник Конвенції (наприклад, РФ, Іран) — звичайний міжнародно-правовий механізм через консульство, набагато повільніший і менш ефективний.