Довідка про обставини травми: як отримати форму 5, якщо частина її не видає

Поранення вже сталося, лікування триває — а все впирається в один аркуш паперу. Поки немає довідки про обставини травми, виплати й статус пораненого лишаються теорією: ВЛК просто не має права записати, що поранення пов’язане із захистом Батьківщини.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) — це документ військової частини, у якому командир письмово фіксує, коли, де і за яких обставин військовослужбовець дістав поранення. Її форма затверджена як додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402). У розмові її називають «форма 5» — хоча в самому наказі такого терміна немає жодного разу.

Сама довідка не дає ні виплат, ні статусу. Вона дає інше — підставу для постанови ВЛК про причинний зв’язок поранення з військовою службою. А вже формулювання цієї постанови вирішує, які права у вас відкриються далі: від оформлення інвалідності до пільг і виплат.

Ланцюг простий, і розірвати його не можна. Постанова ВЛК приймається саме за висновком, зазначеним у довідці про обставини травми, або за висновком в акті розслідування нещасного випадку. Додатково подають медичну документацію про первинне звернення по медичну допомогу одразу після поранення (пункт 21.7 Положення про ВЛК).

Довідку вимагають ще на вході. До пакета документів на огляд подають оригінал або належним чином засвідчену копію довідки (пункт 6.2), а сама постанова потім записується у свідоцтво про хворобу з обов’язковим посиланням на документ, який підтверджує обставини поранення (пункт 21.29).

Документ підписує командир (начальник) військової частини і скріплює печаткою. У бланку є окремий рядок «Підстава» — і там вказують наказ командира частини з датою й номером. Іншої підстави форма не передбачає. Тому ланцюг завжди один: подія → наказ по частині → довідка.

Поширену думку, що довідку складає начальник медичної служби, першоджерело не підтверджує — у бланку є лише підпис командира. Тож якщо вас відправляють «до медиків», ви йдете не туди, де вирішується питання.

Не беріть зразок із першого сайту в пошуку. Бланк додатка 5 у 2025 році оновлювали двічі — наказами № 153 від 27.02.2025 і № 543 від 14.08.2025. Актуальну форму треба брати з офіційного тексту Положення про ВЛК.

Тут ховається головне непорозуміння теми. Розслідування нещасних випадків регулює окрема Інструкція, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332. Але вона не поширюється на поранення й контузії від бойових уражень або дій противника в районі бойових дій: це бойові людські втрати, і як нещасні випадки вони не обліковуються. Простими словами — при бойовому пораненні комісію з розслідування не створюють.

Що це означає для вас. При бойовому пораненні окремої процедури «розслідування» немає — є наказ командира, і саме він відкриває шлях до довідки. При нещасному випадку все розписано по днях: комісію призначають протягом доби після повідомлення, у складі не менш як три особи, і безпосередній командир потерпілого до неї входити не може (пункт 5 розділу II Інструкції № 332). Розслідування триває п’ять робочих днів із дня утворення комісії (пункт 8 розділу II), продовжити його можна не більш ніж на 10 днів (пункт 14 розділу II).

Далі — два коротких строки, які й дають документ. Командир затверджує акти протягом двох робочих днів після закінчення розслідування, а завірені копії передають потерпілому або членам його сім’ї (пункт 17 розділу II). Ще протягом двох робочих днів після цього командир видає наказ — і вже на його підставі складається довідка про обставини травми у двох примірниках за формою додатка 5 (пункт 18 розділу II).

Не плутайте з службовим розслідуванням. Воно призначається за наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 щодо осіб, у діях чи бездіяльності яких вбачається правопорушення, і йде паралельно, а не замість розслідування нещасного випадку (пункт 8 розділу I Інструкції № 332). Строк — місяць, з продовженням ще на місяць, але загалом не більше двох (пункт 13 розділу III).

Порядок дій однаковий і для бойового поранення, і для нещасного випадку — різниця лише в тому, чи буде посередині комісія.

Одразу знімемо поширену ілюзію. Строку, за який командир зобов’язаний скласти й видати вам довідку на руки, у жодному з чинних актів немає. Є суміжні строки: два робочі дні на наказ після затвердження актів розслідування і «не пізніше наступного дня» на пересилання готової довідки до ВЛК. Тому єдиний спосіб рухати процес — письмові звернення з датою подання, а не усні прохання.

Мовчання частини — не глухий кут, а звичайна бездіяльність, яка оскаржується. Військовослужбовець має право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку та інших державних органів — зокрема у разі незаконних рішень, дій або бездіяльності командирів (стаття 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Ці строки встановлює стаття 20 Закону України «Про звернення громадян» — Дисциплінарний статут прямо відсилає до законодавства про звернення громадян. Далі маршрут розгалужується:

• Скарга старшому командиру. Її подають безпосередньому командирові тієї особи, чиї дії ви оскаржуєте, а якщо незрозуміло, з чиєї вини порушені ваші права, — у порядку підпорядкованості (стаття 111 Дисциплінарного статуту).
• Посилання на приховування. Якщо виявлено факт приховування посадовими особами нещасного випадку, командир частини повинен негайно організувати й забезпечити розслідування (пункт 20 розділу II Інструкції № 332).
• Звернення до органів нагляду. Контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням здійснюють старші командири та військові органи нагляду чи контролю. Вони можуть призначити додаткове розслідування, переглянути затверджений акт, визнати випадок пов’язаним із виконанням обов’язків військової служби або видати припис (пункт 25 розділу II).
• Незгода з висновками комісії. Протягом місяця з дати отримання акта розслідування ви (або члени сім’ї, або ваш представник) можете подати скаргу старшому командиру, до органу контролю чи звернутися до суду (пункт 17 розділу II).
• Звернення напряму до штатної ВЛК. Комісія вивчає документи й у місячний строк із дня їх надходження приймає рішення щодо причинного зв’язку; за потреби строк подовжують, але загалом він не може перевищувати сорока п’яти днів. За результатами заявнику надсилають протокол засідання не менше ніж у трьох примірниках (пункт 21.25 Положення про ВЛК).

Судовий шлях і його строки. Загальний строк звернення до адміністративного суду — шість місяців із дня, коли ви дізналися про порушення прав; після скарги старшому командиру — три місяці з дня вручення рішення за нею. Водночас для справ щодо проходження публічної служби встановлено місячний строк (стаття 122 КАСУ). До якої категорії віднести спір про невидачу довідки — питання судової практики, тому орієнтуйтеся на найкоротший строк і не тягніть.

Перелік формулювань закритий. Постанови про причинний зв’язок приймаються лише в тих формулюваннях, які перелічені в пункті 21.5 Положення про ВЛК, підпункти «а»–«й». Для поранень ключових чотири:

• «Пов’язане із захистом Батьківщини» — коли поранення одержане під час захисту незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони, або в період перебування в місцях несвободи (підпункт «а»).
• «Пов’язане з виконанням обов’язків військової служби» — підпункт «в».
• «Одержане в результаті нещасного випадку, пов’язане з проходженням військової служби» — підпункт «г».
• Формулювання для перебування в країнах, де велися бойові дії — підпункт «ґ».

Тепер найважливіше. Постанови у формулюваннях підпунктів «а» і «б» не приймаються, якщо поранення є наслідком вчинення кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі шкоди чи самогубства — крім випадку доведення до самогубства, встановленого судом (пункт 21.5). Саме тому бланк довідки прямо вимагає вказати, чи була людина на службі, чи у відпустці, чи в стані сп’яніння. Одне необережне слово в описі обставин — і формулювання зміниться.

Помилка перша — чекати. Відлік строків у більшості випадків починається з вашого письмового рапорту, а не з дня події.

Помилка друга — сподіватися на медичні документи замість довідки. Пункт 21.8 справді дозволяє комісії взяти до уваги інші достовірні документи — записи про первинне звернення, витяг із медичної карти, матеріали розслідування чи дізнання (абзац перший пункту 21.8). Але лише щодо поранень, одержаних до введення в дію Положення 1994 року. Для сучасних поранень це не альтернатива, хоч популярні статті стверджують протилежне.

Помилка третя — вважати документ втраченим назавжди. У довідки є щонайменше два «сліди» в системі:

• Особова справа. Усі довідки комісії та довідка про обставини травми, за наявності, заносяться кадровими органами до особових справ (пункт 1.9 Положення про ВЛК).
• Матеріали ВЛК. Довідка або її копія зберігається в матеріалах тієї комісії, яка прийняла постанову про причинний зв’язок (пункт 21.7).

Окремо — про тих, хто був у полоні. Для осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії, причинний зв’язок після звільнення встановлюють у тому числі за обставинами з документів і журналів, передбачених наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України від 06.07.2016 № 612/679 (пункт 21.7). Для цієї категорії довідка — не єдиний можливий документ.